маючи його за груди, зазирнула вона йому в лице. Гриць спершу здивувався, потім поклав ложку, втерся й засміявся. Видно було, шо йому стало й ніяково, і приємно. Тим часом Юхим мовчки взяв чарку, налив її й також мовчки подав Килині, яка сиділа спиною до столу й не бачила того. Замість неї чарку взяв Гриць і, одхилившись трохи, підніс Килині.
— А! — скрикнула вона, беручи чарку і встаючи. — Будьмо здорові!
І по-парубоцьки перехиливши чарку в рот, ковтнула, скривилась і, не закусюючи, простягла руку з чаркою знов до діда.
— Ще? — підняв він до неї очі з тим же серйозним і похмуро сумним виразом лиця.
— Ще! — засміялась вона. — Будемо гулять!.. Ха-ха-ха!! Чого ви всі витріщились?.. Хіба й я не можу горілку пити?.. Ого!.. Лийте, діду, лийте. Нема сала, так хоч горілка. Ха-ха-ха!..
Навіть Трохим трохи стурбовано зупинив на ній свої похмурі, суворі очі й декілька хвилин не одводив їх від її дуже блідого лиця, на якому грало щось неспокійне, болюче.
Дід налив, поставив на місце пляшку й знову взявся за ложку.
— А ти, Софійко, пила? — держачи чарку й дивлячись на Софійку, спитала Килина.
— Пила! — роблено-весело мотнула та головою, не дивлячись на неї.
Килина знов перехилила чарку, ковтнула й аж здригнулась усім тілом.
— Н-ні! — поводячи з огидливістю плечима й ставлячи на стіл чарку, промовили вона. — Погана дуже!… Брр… Як ви п'єте її?..
— Килино! — умить почувся позад неї зворушений, дрижачий голос Андрія. Килина повернулась.
