меланхолійно похитуючи головою, поважно й спокійно ступав за ним. Гриць трохи стих, а дід постояв ще трохи, подивився, як Трохим запряг Вороненького, і, покручуючи головою й усміхаючись, поволі пішов до хати.
В кухні вже не було жовтого світла сонця, але ще було досить видно, так що Юхим зараз же, тільки переступив поріг, помітив офіцера, що в цей мент з дуже байдужим виглядом одходив від мисника, біля якого стояла Килина. На важко було живим, прудким очам діда побачить також, що груди Килини високо й нерівно здіймались, а на щоках виступили два червоні кружки. Коли ж офіцер повернувся, а дід, уклонившись, зиркнув на нього, то також не проминув того, що в нього один вус стирчав угору, другий розкудовчився й дивився вниз, лице було червоне, здавалось, він тількищо добре вишарувався сухим, грубим рушником. Біля печі, долі, сиділа Маринка й чистила картоплю, кидаючи її в велику макітру, й хутко бігала по всіх очима.
— Так Халабуди здєсь нє било? — поправляючи картуза й пригладжуючи вуса, спитав Олександер.
— Ні, не було… — не повертаючись, глухо промовила Килина.
— Гм… странно… Єсли прідьот, скажіте єму, что я іщу єго…
— Добре…
Офіцер постояв ще трохи, дивлячись у спину Килині, яка щось заклопотано колупалася в миснику, покрутив вуса і, дивлячись собі на чоботи, помалу вийшов із кухні. Килина злегла повернула голову до вікна, провела очима струнку постать офіцера, зідхнула і, повернувшись, підійшла до лежанки й мовчки стала поратись біля казанів. Юхим також мовчки наблизився до полу, подивився на Панаса, коло якого стояла миска з недоїдками сметани й
