рик до Килини й Саньки. — А то Гриць так пече очима пляшки, що й горілку випече!
Потім знов, не слухаючи одповіді, повернувся до столу, заклав руки назад і, дивлячись на ноги, промовив:
— М-м… Грицько Товстогуб… Там ослобоняється мєсто громадського свинопаса… Желаєш?
Грицько Товстогуб аж покотився від задоволення і вже хотів насісти всім своїм тілом на Петрика, коли в цей мент од печі рушила Санька з мискою кандьору в обох руках і Гриць мусів поступитись.
— Со страхом при-и-ступі-і-ть! — проспівав Петрик, слідкуючи за тихою, обережною ходою Саньки; потім, щось згадавши, кинувся до столу, схопив пляшки, поставив їх собі на голову й почав поважно ходити по хаті.
— Ги! — вирвалось у Савки, якому взагалі не в натурі було спокійно дивитись на їжу, а тут ще й горілка.
— Ану! Здурів! — обурилась Санька: — Найшов забавку!
— Дай сюди! — кинувся на нього Гриць і, однявши пляшки, одну сховав у кишеню, а другу почав бити дном об долоню. За третім разом затичка вискочила.
— Ну, будіть дядька Панаса, — промовила Килина, ставлячи другу миску на стіл і розкладаючи перед кожним ложки. Дядько Панас підвівся, почухавсь і почав злазити з полу.
— Виспались, дядьку? — спиталась Софія.
— Е! — махнув рукою Панас, ніби хотів сказати: «який там уже сон», але зараз же схопився за груди і хрипко, надовго закашлявся. Всі якось трохи притихли, слухаючи його кашель, який не хутко скінчився. Утершись і оддихавши, Панас підійшов до столу й сів поруч Юхима, який посунувся трохи по лаві. Рідке, якесь сіре волосся звисало йому на
