терiторiї, фортеці, десятки тисяч людського гарматного м'яса, ковтнув ганьбу й глум і кинувся на внутрішнього ворога.
Коріння люто стиснули, обшматували, приглушили, замертвили, а бочку полатали, оббили залiзними обручами, весь апарат її зміцвили кулеметами, жандармерiєю, поліцiєю, провокаторами, циркулярами, всіма удосконаленими европейськими, азіатськми та американськими засобами наймодернішої техніки клясового панування.
Старий деспот мiг би ще жити якийсь десяток літ більше, коли б не пова війна.
Але це вже була війна не з маленьким азіатським хижаком, не в ім'я інтересів купки придворних шарлатанів. Тут справа стояла сернозніше: зчепились до бою велитенські европейські хижаки, й зчепились не за якусь там аферу в мiллiони карбованців. Справа шла про те, хто мае одягати сотнi мiлліонiв африканських негрів у хвартушки, постачати їм їхнів божків, напувати їх алкоголем i забiрати в них золото, слоневу кістку, шерсть; словом, кто буде паном усіх світових ринків, африканських, азіатських, напівазіатських, (як Росiя, Балкани, Румунія). Анґлійськi, нiмецькі, французські, навіть нещасні, зачучверені російські банкіри, фабриканти й купці, всі наперебін хотіли одягати негрів у квартушки. Для цього по всiх кра-
