Не плачем ми! Не ходим по шинках! — Поети, з велетнів, що світ творили! І хоч сатрапи з нас знущались у віках, Та ми жили… без сліз… і ми терпіли! І доки ви сиділи на річках, На Вавилонських з арфами сиділи, — О, знали ми, що ми в своїх руках В маленьку мить розітрем всесвіт пилом!
