Укладу довжелезну поему, — Випру десь поміж літер: — Ти! Ну і що-ж! — Це звичайна тема, — Хоч цілісінький вік крути! Ну, люблю! — І кому-ж цікаво!? — Як і вчора земля пливе! …Тільки серце… немов-би під лаву Закотилося… Неживе!
