Бо серце!.. О, серце, велике, безмежне, космічне,
Що світ умістило, без одного зітху, в собі! —
— Ні слова про спокій! — Розіб'ємо мертве, одвічне!
— Ні слова про спокій! — На бій і на бій і на бій!
…І тіло згоріло, і тіло, згорівши, упало…
І очі мільйонів на мить похилились униз…
Під чорні знамена… Та серце вулканом зірвало
Напружену тугу: — Роздмухуйте штормами бриз!
Палайте, горіть, хто великий над серцем і дужий,
Хто може в хвилинку окреслити завтрашній план!..
Так грізно, так тепло, так сонячно зорями мружить
Людина — над людом, і серце — над серцем, — Титан!
Ступайте у маршах! — Видзвонюйте гуками бруки! —
Хай гулом одлунить земля під ходою кремез!
Як треба, — ламайте, як треба, — будуйте! За муки
Найдальшого брата вставайте під вістрями лез!
…І серце… Ніколи його не забудьте, космічне,
Що світ умістило, без одного зітху, в собі!..
— Ні слова про спокій!
— Розбийте зогниле, одвічне!
— Ні слова про спокій!
— На бій і на бій і на бій!
