Пропитім потом)… — Захитався, впав, І так розтав туманом чудернацьким, Ясним димком, — упившись всим, що є, Як молоком… — Але, на захід — хмари, І думи — хмари: — Тут — життя моє, А там — чиєсь, у кого бог і мури.
