А сонце — плином, сонце — вгору, Де над селом блакитний сон… У дядька Сави на оборі Вже й хлопчик босий: — — Вітрогон!.. У небі ластівки й синиці, — Упали тінями на гін. Немов з далекої дзвіниці Розсипавсь їх веселий дзвін… За хутором тихенько хрестить. Переглядає межі млин: — — Хай пощастить вам гордо нести Безмежних нив колосний плин!
