I
Бурхливий Жовтень у чорнозем
Піснями-маршами заграв.
Жбурнув гарячі гасла-грози
На тепле золото заграв
І ось для руху мало місця —
Серцям бунтарським козарлюг…
Лети, розсипся, злоте листя!
Розвійся, біль од кленів-клюг!
Хіба-ж це осінь? — Хто-зна, осінь!
А може й ні! — Усе одно,
Бо ми, бо велетні і досі
Шумуєм сміхом, як вино!..
Корогва наша — малинова,
І сила наша — молода,
І безліч наша — первісткова,
Як нерахована орда!
