нів і розтеряно дивився вниз круглими очима. Смуга світла теж позеленіла. Під нашими ногами одноманітно, ритмічно хлюпали хвилі. Ставало вогко і ноги горіли від укусів комарів. Пісок під руками був холодний і мокрий, — падала роса. Осокори стояли нерухомо, неначе заснули під балачку двох людей. Босяк заворушився, помалу підвівся і почав скидати з себе сорочку. Потім чогось довго колупався коло пояса у себе, часами з ляском б'ючи на собі комарів, і, нарешті, зовсім роздягся. Я догадувавсь, що він хотів робити.
Місяць заграв зеленяво-червоними смужками на жовто-сірому тілі, особливо освітлюючи живіт, роздутий і на диво великий.
Не говорячи ні слова, босяк пішов до берега, одбиваючись од комарів і придивляючись до води. На березі він зупинився, зрівняв себе з тим місцем, де бився зі мною, одступив кроків на два вниз і тоді обережно ввійшов у воду. Перед ним з бульканням плигнуло декілька жаб, виринувши кроків за два в зеленкуватій смузі місячного світла і пливучи вниз за водою.
Босяк ліг у воду і почав шукати, водячи руками по дні й пересуваючись з місця на місце.
— Він туди далі впав! — не видержав я.
Але ворог мій немов не чув.
Він довго шукав і ближче і далі, пірнав, сопів, хукав, знов виміряв очима місце, і знов пірнав, сидячи подовгу в воді й пускаючи бульки. Але гаманця не знаходилось.
Небо стало сіріти. Мені нарешті зробилось так холодно, дивлячись на бовтання тіла в холодній воді, що я не міг уже більше цього терпіти.
— Годі, земляк! Кинь! — крикнув я йому. — Не найдеш все одно. Вилізай, я оддам тобі твої гроші.
В гаманці у мене були тільки дрібні, останні я зашив у пояс штанів, маючи на думці зустрічі з подіб-
