життя) з певним ухилом в психологізм[1]. Але він відрізняється від инших письменників цієї школи через ті особливості, що ними позначено його творчість.
В більшості Винниченкових творів ми спостерігаємо або картину розкладу дрібно-буржуазного суспільства, або відображення побуту пригнобленої класи на Україні, або побуту партійної інтелігенції, або-ж безпосередню боротьбу з усіма її проявами та наслідками.
«Дім неволі, ця двохповерхова домовина, сіра й брудна, байдуже приймає тужливу ласку сонця і мовчить… На розчинених вікнах обох поверхів, обнявши безсилими руками ґрати, сидять «важниє політіческіє» і мовчки дивляться у синє вечірнє небо. А воно таке велике, широке, таке могуче, як життя!.. І дивним здається під цією величезною ласкавістю і миром природи величезна жорстокість і злочинство цієї домовини», — говорить Винниченко, описуючи тюрму («Талісман»). У нього чимало творів присвячено тюремному побутові і з великою майстерністю передано всі ті муки, яких зазнавали в'язні за часів царату, всі ті змагання, запеклу ворожнечу, рішучість та героїзм, до яких спонукувала тяжка неволя («Темна сила», «Маленька рисочка», «Талісман»). Завзята революційна робота під щохвилинною загрозою арешту або й смерти («Зіна», «Студенти»), безпосередні сутички з царською владою («Салдатики»), поневіряння бідного, голодного селянина, заляканого сильнішим, глузливим визискувачем («Голод»), — не можуть не зворушувати
- ↑ Психологія — наука про мозкову та нервову діяльність організму.
