Сторінка:Вечерницѣ Р.1 ч. 1—43 (1862).djvu/12

Ця сторінка ще не вичитана


Всѣ позираються на мене, —
Богдан тебе небо̂жке мене!...


„Якая но̂жка, мала красна,
А що за гибкій цѣлый зро̂стъ,
Будь то искра очиня ясна,
Не маю ро̂вныхъ дѣвъ, невѣстъ..
Я такъ розкошна мовь косичка,
И скоро де куды иду,
Все вижу хлопцѣвъ череду,
Всѣ позираються на мене —
Богдай тебе небо̂жка мене !...


— О нещасливая Явдошко !
Стямся! пустое не плети!,..
Тобѣ вѣдавъ — отъ щось не множко
До увершеннои красоты ...
Бачишь? се яблоко червоне,
Хороше, але на долони...
Кушати никто не име.
Чому? — бо злежале — старе!
Минула вже твоя петро̂вка,
И отъ плетешь якъ стара дѣвка! ..

Е. Згарскій.

КНЯЗЬ ЮРІЙ БЕЛЗКІЙ. (Историчный образецъ зъ другой иоловины XIV стол*тія состав ленъ І. Ша р а и ь е вич ем ъ.*) I. М*сточко Белзъ Золочевського округа було зр*лищемъ историчиыхъ собьггій, котори вамъ мили читател* розка¬ зати гадаю. - Лежитъ не много о подаль бтъ левого берегу Буга надъ р*чкою Солокіею и ей л*вымъ доплывомъ, мабуть Р*чицею названнымъ. Славне оно було зъ положенья не¬ доступного, бо лежало у середин* мочарбвъ, напованыхъ Солокіею, на дороз* зъ Малополыци въ Волынь, а зъ Львова до Литвы. * Просторонни поля, названи въ старин* Белзкими по¬ лями, розлягаются докола него рбвнинами, и опираютъ ажъ о горбы Львова. Многожъ тутъ историчиыхъ вспоминокъ не вяже сядо тыхъ м*сць ? ци мало ту потекло людской кровы, а ци мало ту прац* рукъ людскихъ мозольно стануло, и снову ю людска рука розорила ? Неренес*мъ ся въ ти стороны гадкою, сл*дуймо всею душею въ тоти л*та бтъ насъ далеки , бо въ семый и ось- мый десятокъ XIV стол*гья, коли являеся ту на поприщи •) По BJ4H сочиниrc.ni за>ншаі')іь «то нравопчп.. Одь Редакцін. — руснои исторії князь Юрій Белзиій, одшгь зъ ббчяои га- лузы (линів) семьи князей Галицко Володимирскихъ, во- лод*вшихъ въ ХІ1І- стол*тыо обшараии бтъ л*сбвъ Литвы ажъ по хребты Карпатъ, бтъ п*скбвъ Мазовша, по степъ Украины, по Дн*перъ, Дунай, та Чорное море, — князем зъ покол*нья Роданового. Трудно естъ намъ, ставити соб* живо передъ очи все тое, що було передъ пятьсотъ л*та- ни — а одяакожъ безъ живого представленья м*стцевостій а историчній образъ живими красками вымальовати год*. Поля Белзки не выглядали тогды такъ, якими они сутъ нын*. Черезъ ровень по при Солокію, начавши бтъ У- гнева, коплютъ для ней нове корыго, велика часть мо- чарбвъ щезла, а степъ, где пасались за князей рус- кихъ табуны коній, нын* зам*ненвый у нивы стогнаючи пбдъ житами и пшеницями. Если земля, тая терп*ливая мати, дознала тблько ви- димыхъ перем*нъ, щожъ сказати о самбмъ Белз* ? Ци жъ бнъ въ XIV стол*тью такій самъ бувъ, якъ нын*? Многи памятники, котори надибаємо въ нин*шнбиъ Белз*, сягак^ъ давныхъ л*тъ, однакожъ сего времени, о которбмъ говоримо, недосягаюгъ. Костелъ ДоминиканбЪъ, основаный въ роц* 1394 Зимовитомъ, князеиъ Мазовец- кимъ и Белзкимъ зъ роду Пястбвъ, костелъ Доминиканокъ въ роц* 1635 Софією Ходькевичевяою, каштелянкою Вилеи- скою. Зъ другого тыхже зд*лано днесь костелъ латинь- скій а зъ первого рускую церковь. Костелокъ Аріанбвь, що нын* стоитъ въ город* аптикаря, служитъ тому на складъ л*кбвъ. Онъ пригадує намъ тоти часы, коли еще релішй- ное вбльнодумство, гонене на запад*, шукало притулку въ Польщи. Якъ всюды по м*стахъбдлыпихъ, такъ и тутъ въ давныхъ часйхъ городъ м*сто бтъ города замку розличити треба, а пи¬ сана память съ XVI стол*тья розказує, що оба м*сто и замокъ, були будбвлями деревяними. М*сто Белзъ улягало въ теченью временъ часто ворожимъ нападамъ. Межи иннымн руйновали его въ роц* 1502 горды татарски а въ роц* 164В козаки и въ другбй половин* XVII стол*тья Шведы ажъ до земл* розбили. По дворахъ шляхотскикъ, м*щаньскихъ и духовныхъ и* сл*ду не стало а на грунтахъ, где тій стояли, розсала- шились жиды, и побудовались инни пришельц*; для того не шукай пусто нин* въ Белз* тыхъ улиць, торговиць, па¬ лать, устроеній и укр*пленій, котрими красовавъ ся Белзъ передъ давными л*ти. Може стоявъ старый Белзъ около м*стця, где бум» кляшторъ и костелъ Домин*канбвъ, однакожъ на певно не можемъ сего пов*сти. Есгъ одно еще мЬсгце въ Белз*, ЩО его не досягла н* стр*ла Татарская, и* розорила куля ко- зацка. Бувъ то островъ (кемпа, отокъ) по *меже болотъ широкнхъ, — сего дне тамъ останки валу, на котрбмъ коль¬ ка стоитъ хижинъ, и деревяный костелокъ, що его еще до нын* переданье замочкомъ называв. Белзъ, м*сто деревяыое, на роении* лежаче, якъ ча¬ сто не улягало розореныо! а замокъ деревяный Белза, иа остров* по межъ болотами, ставивъ гордо чоло ворожимъ нападамъ, а если зъ старости и перазъ похнливъ ся, то сно¬ ву двигли на ноги старця пережившогося нови локо- л*нья. Если не можемъ твердити, що деревяный замокъ Digitized by Google