кидали; а ковбасамъ и хлібамъ певне й щоту нема. Роскішъ! цілі свята можна наідатись.“
„Се ковалеві мішки?“ підхопила Оксана: „затащімо іхъ швидче до мене въ хату, и розгледімо хорошенько, що вінъ сюди наховавъ.“
„Всі зо сміхомъ одобрили такий предлогъ.“
„Але ми не підіймемо іхъ!“ закричала на-разъ вся товпа, силкуючись рушити мішки.
„Погодіть,“ сказала Оксана: „побіжімо швидче за санками, та відвеземо на санкахъ!“
И товпа побігла за санками.
Плінникамъ сильно навкучилося сидіти въ мішкахъ, не вважаючи й на те, що дякъ пробивъ для себе пальцемъ порядну діру. Якби ще не було народу, то вінъ може й найшовъ би спосібъ вилізти; але вилізти зъ мішка при всіхъ, показати себе на сміхъ… се здержувало ёго и вінъ рішився ждати, зъ-легка тільки похрякуючи підъ невіжливими чоботами Чуба. Чубъ самъ не менше бажавъ свободи, чуючи, що підъ нимъ лежить щось таке, на чімъ сидіти страхъ не вигідно було.
