Чортъ плеснувъ у долоні и зачавъ відъ радощівъ gалопувати на шиі коваля. „Теперъ то попався коваль!“ думавъ вінъ про-себе, „теперъ то я відомщу на тобі, голубчику, всі твоі малювана и небилиці, що ти збагавъ на чортівъ! Що теперъ скажуть моі товариші, коли дознаються, що найнабожніщий чоловікъ зъ усёго села въ моіхъ рукахъ?
Тутъ чортъ засміявся відъ радости, нагадавшии, якъ казитиметься кульгавий чортъ, що змічавъ себе міжъ усіми за першого на видумки.
„Ну, Вакуло!“ пропищавъ чортъ, все таки не злізаючи зъ шиі, якби обавляючись, щобъ вінъ не втікъ: „ти знаєшъ, що безъ контракту нічого не роблять.“
„Я готовъ!“ сказавъ коваль. „У васъ, чувавъ я, підписуються кровю; погоди-жъ, я дістану зъ кешені цвяхъ!“
Тутъ вінъ заложивъ назадъ руку — и хвать чорта за хвістъ.
„Бачъ, який збитошникъ!“ закричавъ, сміючись, чортъ: „ну, годі, досить вже жартувати!“
