Цю сторінку схвалено
XIV.
Ще жвавішъ у послідній часъ ночи нісся чортъ зъ ковалемъ назадъ, и духомъ очутивсь Вакула біля своєі хати. Въ ту пору запіявъ когутъ.
„Куди?“ загукавъ коваль, хапаючи за хвістъ хотівшого втікати чорта: „погоди, приятелю, ще не все: я ще не подякувавъ тобі.“
Тутъ, ухопивши хворостину, вліпивъ вінъ ёму три рази, и бідолашній чортъ пустивсь на втікача, якъ мужикъ, которого тільки-що випаривъ засідатель. И такъ, замість того, щобъ звести, соблазнити и одурити иншихъ, ворогъ людського роду самъ бувъ одурений.
Після сёго Вакула ввійшовъ у сіни, зарився въ сіно и проспавъ до обіду. Прокинувшись вінъ ажъ злякався, якъ побачивъ,
