Сторінка:Вечери на хуторі близь Диканьки. Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. Том II. 1865.pdf/107

Ця сторінка вичитана
XI.

Дівчата трохи здивувались, не заставши одного мішка.

„Нічого робити, буде зъ насъ и сёго,“ щебетала Оксана.

Всі взялись за мішокъ и звалили ёго не санки.

Голова рішивсь мовчати, розмірковуючи, що коли вінъ закричить, щобъ ёго випустили и розвязали мішокъ — дурні дівчата розбіжуться, подумають, що въ мішку сидить дідько, а вінъ останеться на вулиці може й до завтра.

Дівчата міжъ-тимъ, дружно взявшись за руки, полетіли якъ вихоръ зъ санками по скрипучому снігу. Деякі зъ нихъ, збиткуючи, сідали на санки; другі вилізали на самого голову. Голова рішивсь зносити все.