такимъ видомъ, въ которімъ прикметна була радость яструба: „отсе гарно, що наколядували стільки! Отъ такъ завше роблять добрі люде: але ні, я думаю, що ви де-небудь підціпили. Покажіть мені заразъ, чуєте, покажіть заразісенько мішокъ вашъ!“
„Лисий чортъ тобі покаже, а не ми,“ сказавъ, поважніючи, кумъ.
„Тобі що до того?“ сказавъ ткачъ: „ми наколядували, а не ти.“
„Ні, ти мені покажешъ, негідний пянице!“ закричала жінка, ударивши високого кума кулакомъ у підбородокъ и продираючись до мішка.
Але ткачъ и кумъ мужно оборонили мішокъ и заставили іі податись назадъ. Не встигли вони віддихнути, якъ дружина вибігла въ сіни вже зъ кочергою въ рукахъ. Проворно потягнула кочергою мужа по рукахъ, ткача по спині, и вже стояла коло мішка.
„Що ми допустили іі?“ сказавъ ткачъ зхаменувшись.
„Е, що ми допустили! а чого ти допустивъ?“ сказавъ холоднокровно кумъ.
„У васъ кочерга, бачу, желізна!“ сказавъ після короткого мовчаня кумъ, почуху-
