Сторінка:Вечери на хуторі близь Диканьки. Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. Том I. 1864.pdf/42

Ця сторінка вичитана

обіручъ свою голову, міркуючи запевне, що розгнівана половиця не занехає вчепитися до ёго чуприни своіми подружніми пазорями.

„Иди къ бісу! Отъ и весілє!“ думавъ вінъ про себе, ухиляючись відъ сильно патираючоі подруги. „Прийдеться відмовити доброму чоловікові ні за-що, ні про-що. Господи, Боже мій! за-що така напасть на насъ, грішнихъ! И такъ уже всілякого смітя на світі, а ти ще и жінокъ наплодивъ!"