Сторінка:Весілля фігаро (рукопис).djvu/4

Ця сторінка ще не вичитана


К. Ах, я її надзвичайно шаную! Добре тобі, що ти бачиш її, коли схочеш, одягаєш уранці, уночі, роздягаєш і розв’язуєш її бинди та шнурівки… ах на твоїм місці…. А це що? Дай-но глянуть!

С. Ах, це биндочка та ще й нічний чепчик – несу любій хрещеній.

К. О, дай мені цю бинду, о пожалій мене!

С. Швидше віддайте!

К. О мила, о любо, о ти, щаслива биндо! Ні, її візьмеш ти з моїм життям лиш!

С. Що пустуном робити?

К. Ти рочитай граині, та прочитай собі те, до того ж Барбарині, Марчеллігі та ще усім, усім жінкам у замку.

С. Нещасний Керубіно! Він збожеволів!


№6 Арія Керубіно

Я не знаю де я, що я дію,
Все плекаю солодку надію.
Кожна жінка вганяє у краску
Кожна жінка розпалює кров (3)
Про любов лиш словечко зачую
В серці все затремтить затанцює.
Я так люблю розмовляти про ласки
Що не хочу, я не хочу слухать інших розмов (2)
Я не знаю де я, що я дію,
Все плекаю солодку надію.
Кожна жінка вганяє у краску,
Кожна жінка розпалює кров
Лиш про любов розмову
знову веду її знову
з квітками, із травою
із вітром, із горою
із листям із лісами,
ясними голосами –
здаля дзвенить «любов!» (2)
Лиш про любов розмову
знову веду її знову
з квітками, з сонцем, з травою
з вітром, з зорею, з горою
із листям, із лісами –
ясними голосами.
Здаля дзвенить – «любов!»(2)
Коли ж ніхто не слуха (2)
Мовлю собі: «любов!» (2)

Сцена 6

речитатив

Керубіно, Сюзанна, Граф


К. Ах, я загинув!

С. Не тремтіть, це граф, нещастя моє!

Г. Сюзанно, ти щоразу мене дужче хвилюєш

С. Прошу пробачить, графе, та хтось зайде, нас застане, вийдіть мерщій, благаю!

Г. Одну хвилинку й піду я, слухай

С. Слухать не буду

Г. Лиш два слова. Знаєш, король мене у Лондон призначив послом, зі мною має й Фігаро поїхати

С. Насмішили, пане…