К. Ах, я її надзвичайно шаную! Добре тобі, що ти бачиш її, коли схочеш, одягаєш уранці, уночі, роздягаєш і розв’язуєш її бинди та шнурівки… ах на твоїм місці…. А це що? Дай-но глянуть!
С. Ах, це биндочка та ще й нічний чепчик – несу любій хрещеній.
К. О, дай мені цю бинду, о пожалій мене!
С. Швидше віддайте!
К. О мила, о любо, о ти, щаслива биндо! Ні, її візьмеш ти з моїм життям лиш!
С. Що пустуном робити?
К. Ти рочитай граині, та прочитай собі те, до того ж Барбарині, Марчеллігі та ще усім, усім жінкам у замку.
С. Нещасний Керубіно! Він збожеволів!
№6 Арія Керубіно
- Я не знаю де я, що я дію,
- Все плекаю солодку надію.
- Кожна жінка вганяє у краску
- Кожна жінка розпалює кров (3)
- Про любов лиш словечко зачую
- В серці все затремтить затанцює.
- Я так люблю розмовляти про ласки
- Що не хочу, я не хочу слухать інших розмов (2)
- Я не знаю де я, що я дію,
- Все плекаю солодку надію.
- Кожна жінка вганяє у краску,
- Кожна жінка розпалює кров
- Лиш про любов розмову
- знову веду її знову
- з квітками, із травою
- із вітром, із горою
- із листям із лісами,
- ясними голосами –
- здаля дзвенить «любов!» (2)
- Лиш про любов розмову
- знову веду її знову
- з квітками, з сонцем, з травою
- з вітром, з зорею, з горою
- із листям, із лісами –
- ясними голосами.
- Здаля дзвенить – «любов!»(2)
- Коли ж ніхто не слуха (2)
- Мовлю собі: «любов!» (2)
Сцена 6
речитатив
Керубіно, Сюзанна, Граф
К. Ах, я загинув!
С. Не тремтіть, це граф, нещастя моє!
Г. Сюзанно, ти щоразу мене дужче хвилюєш
С. Прошу пробачить, графе, та хтось зайде, нас застане, вийдіть мерщій, благаю!
Г. Одну хвилинку й піду я, слухай
С. Слухать не буду
Г. Лиш два слова. Знаєш, король мене у Лондон призначив послом, зі мною має й Фігаро поїхати
С. Насмішили, пане…