Цю сторінку схвалено
ЛЮБО!.. ДАЛІ…
Любо!.. Далі… Руку… Хай загине цвіль!
Продзвеню в останнє дзвоном — ланцюгами —
І розправлю крила — хвилювання піль…
…Он чорниє стежка тирсою — степами.
Он-де моя хижа. В хижі павутиння.
В павутинні мухи. У кутку павук…
О, яке незграбне скніння — животіння.
Вгору!.. щоб мигтіли зіроньки меж рук!
