Цю сторінку схвалено
СОНЦЕ ЗЛОТО…
Сонце — злото, сміх і жемчуг
Я знижу в разки намиста,
Для забутих, для «найменьших»
Понесу в велике місто.
Там брудні, сухотні житла
Грати — мури, мури — грати,
Де без сонця, де без світла
Мусить кожен помирати…
Я россиплю сонце — злото
Жмені променю ясного
— Раптом висохне болото,
І замісць ганчірок — тоги
Зодягне невольник праці…
— З сонцем лине сміх веселий,
Сміх сріблястий фей і грацій
Сміх заквітчаного хмелю…
— Сміх і свято, свято, свято
У невольника німого!..
|
|
— Мрія… Мрія серця мого…
Жемчуг… Ще лишився жемчуг!..
Темно… Сміх і сонце — злото?…
У забитих, у найменьших
Знов болото, знов болото…
4 вересня 1917 р.
