Сторінка:Василь Чумак. Червоний заспів (1922).djvu/13

Цю сторінку схвалено

РЕВОЛЮЦІЯ.

 
I.
Вранці — проміню весінній,

вранці — зважно молодий —
на шпилі, на височині
з льоху темних приведи.

 Ось: повстали під'яремні,
 плине повінь — лєгіон.
 Килими зеленоземні
 у гірляндах житніх грон.

II.
Він угадав свою мету:

стремить до неї навпростець,
і кожний бій його сердець
несе — весну в цвіту.

 Прямуй же страднику святий:
 Твої шляхи—широко розляглись,
 твої пісні далеко розлились,
 в твоїх словах — вогонь мети.

III.
Не спочивайте: ще не час!

Нехай останній промін згас —
самі запалимо вогні —
і в стумі витворимо дні!