I.
Вранці — проміню весінній,
вранці — зважно молодий —
на шпилі, на височині
з льоху темних приведи.
Ось: повстали під'яремні,
плине повінь — лєгіон.
Килими зеленоземні
у гірляндах житніх грон.
II.
Він угадав свою мету:
стремить до неї навпростець,
і кожний бій його сердець
несе — весну в цвіту.
Прямуй же страднику святий:
Твої шляхи—широко розляглись,
твої пісні далеко розлились,
в твоїх словах — вогонь мети.
III.
Не спочивайте: ще не час!
Нехай останній промін згас —
самі запалимо вогні —
і в стумі витворимо дні!
