Сторінка:Василь Чумак. Революція (1920).djvu/10

Цю сторінку схвалено


III.
Не спочивайте: ще не час!
Нехай останній промінь згас —
Самі запалимо вогні —
І в стумі витворимо дні!

На кремінь — крицю: буде світ!
Ми непохітні, мов ґраніт.
Ми йдем, і йдем, несем вогні,
І творим блиск, і творим дні!

IV.
Доволі! Кільцями ланцюг:
Тріпоче прапор соколиний!
Вони спинить хотіли рух,
Але ми линем, линем, линем,

І наш завзято кутий гімн
Ширяє срібні блискавиці.
Туди — в червоні береги —
З низин. Туди. Ми — крила! Птиці!