Сторінка:Василь Чумак. Заспів (1919).djvu/52

Цю сторінку схвалено



III.

Не спочивайте: ще не час!
Нехай останній промінь згас —
самі запалимо вогні —
і в стумі витворимо дні!

На кремінь — крицю: буде світ!
Ми непохитні, мов ґраніт.
Ми йдем і йдем, несем вогні,
і творим блиск, і творим дні!

52