Сторінка:Василь Чумак. Заспів (1919).djvu/36

Цю сторінку схвалено



а зіроньками вислались
ген-ген усі стежки.
— Не бачите. — Замислилось
дідусеві на цвинтарі…
Він плаче. Плаче… Він?… Старий…
— Дідусю, це ж — казки!

36