Цю сторінку схвалено
Люблю. Лелію. Обів'ю
її — прозоро-мармурову,
свою весну таку вирову
в жагучі вінця переллю —
весну свою;
і дзвінко з вінців будем пить
отруту спрагло-пелюстками,
і будем п'яні, а за мить
впадем осінніми листками —
за мить — любить.
21
