Сторінка:Василь Чумак. Заспів (1919).djvu/14

Цю сторінку схвалено


В гудінні бжіл тремтіння сонця
і злото кучерів твоїх.
Чого ж сумуєш край віконця?
В гудінні бжіл тремтіння сонця,
І спів, і сміх.

Ми стиснем руки жартівливо.
Хвилює соняшний розмай,
а легіт шепче казку нивам.
Ми стиснем руки жартівливо:
не скаже гай.

14