Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/57

Широке й глибоке
Небеснеє море
І чисті й безкраї
Сьвятії простори.

І я розумію
Тепер, в цю хвилину,
Чом злинула воля
Од нас в ту країну.

 

Подивись!

Подивись: весна устала,
Сипле пишними квітками;
Подивись: веселим птаством
Ожили степи з лїсами;
Подивись: в безкраїм небі
Сонце-велетень палає,
Подивись: земнії груди
Хлїбороб плугами крає;
Подивись: життя устало,
Днї пишають золотії;
Подивись — і встань до працї
Повний сили і надїї!…

 

Тілки одна не пишалась.

Лїто палюче було. Після довгої спеки
Хмара нарештї вгорі над землею повисла,
Страшно счорнїла вона і лину́ла відразу,
Дужим дощем і густим оживляючи землю;
Спершу обмила її, всю запилену, ссохлу,
Далї, все білше та білш проливаючись з неба,
Всюди зібралась вода й потекла течіями…