Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/56

І загинуло навіки
 Дїло ріднеє в ті днї,
Але він, боєць великий,
 Лїг останнїй у борнї.

 

Південь на степу.

Супокій навкруг панує,
Непорушно степ лежить;
Тирсу гнучую й густую
Вітерець не ворушить.

Рівний поверх, як на морі…
Страшно-мертвий супокій…
Тілки сонце на просторі
Ллє палючий промінь свій.

Що було живе — сховалось,
Не почуєш голосів,
Наче скрізь в степу, — здавалось,
Янголь смертний пролетїв…

 

Небо.

Широкеє небо
Блакитне й безкрає
Шатром велетенським
На землю спадає

Мов духи надземні
Там хмароньки білі
Блакиття прозоре
Собою покрили.