Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/45

Та не кидає: на сина
Заробляти треба їй…
За годиною година
Йде, усюди супокій;
Каганець самий у хатї
Ледві-ледві миготить…
І пряде бездольна мати,
Син, щасливий снами, спить!

 

Тепер!

Не тодї час до бою нам в полї ставать,
 Як вже сонце і сяє, і гріє,
І як сьпіви пташині в повітрі летять,
 Як всьміхаютьця днї золотії. —

Не тодї! не тодї! Як лютують вітри,
 Як скрізь ніч, всюди хмари похмурі —
Ти тодї уставай, свою зброю бери
 І борись серед темряви й бурі!…

 

ЗРАДНИК.

(Легенда з далекого сходу.)

I.

Було це в південному краї,
Де сонце так пишно сия,
Де гордая пальма пишає,
В роскошах втопає земля;
Де небо блакитне й широкі
Безмежні простори степів, —
В тім краї ще в давнїї роки