Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/34

Вірь у сили свої молодії
І весела й щаслива живи,
Але-ж мусиш те щастя придбати
На роботї для власної хати!

1884.

*^**

Як Богові вірю тобі,
 Коханий єдиний;
Ця віра нїколи мене
 Уже не покине;
Не зможуть зламати її
 Зневірені люде,
Бо поки кохатиму я,
 То й віра та буде.
Тебе-ж, мій єдиний, тодї
 Покину кохати,
Як в ямі, в холодній землї
 Я буду лежати…

 

По веснї.

Ось уже теплі проміння зігріли
Землю і снїг ростає уже білий;

От полилися струмки по землї
І обмивають і будють її.

Голі зробилися степ і долина,
Мов нарожденна недавно дитина;

Сонце-ж ласкаве не спить, не вгава, —
Землю травою потроху вкрива.