Не гордуй ти життям молодим,
Не журись безнадїйно над їм,
Не кажи, що не вмієш робити
Тим, що досї робить не могла;
Не кажи, що не хочеш ти жити,
Що радїючи в яму-б лягла:
Носиш сили в душі молодії, —
Не зрекайся завчасно надїї!
І покинь ти даремний свій страх!
Он розлїгся широкий твій шлях —
Нї, життя ще твоє не минулось,
Почалося воно, молоде,
Ти недавно до його прочнулась
І воно тебе тілки ще жде:
Сором силу в душі своїй мати
І на працю її не віддати!
І не думай про те нї на мить,
Що не зможеш нїчого зробить:
Ти так палко і щиро кохаєш
Свій убогий і рідний свій люд, —
І невже-ж ти ще досї не знаєш,
Що любов зможе гори звернуть?
Нї, хто щиро уміє
Може безлїч між людьми зробити!
Не гордуй-же життям молодим,
Не сумуй безнадїйно над їм
І початки сьвятої надїї
Ти зневіррям тяжким не дави,
