Вже сонечко нижче і вечір вже ближче —
Нероблють потомлені руки:
Зійди, нічко, тихо, сховай усе лихо,
Вкрий груди, наболяні з муки!
І ніч наступає, пливе — випливає
І сяє сріблом місяченько…
Вже край і роботї… Забувши турботи,
Сплять батько, і доня, і ненька.
Зірки-ж серед ночі, як Божії очі,
З високого неба сияють
Й тихесенько — тихо на людськеє лихо,
На стомлений люд поглядають…
