Етимольогія — частина граматики (див. це слово); вона доходить того, що̀ таке або инше слово означає, од якого кореню слово те постало, як те слово в мові людській та на письмі одміняється та таке инше.
Етнографія — народознавство, — наука про звичаї людські.
Етнологія — близьке до того, що й етнографія, — наука про звичаї народні, про всякі подробиці народнього життя.
Етюд — у малярів — ще на̀черк малюнка; у письменників — на̀черк писання.
Ефект — коли щось вразить, вплине дуже на людину; зробити ефект — вразити.
Ешафот — деревяний поміст, поставлений на плацу для того, щоб прилюдно покарати людину на смерть: одрубати голову чи повісити.
Єзуїти — католицькі ченці (монахи), які думають, що можна найганебніший навіть вчинок зробити, аби для слави Божої; єзуїтами звуть взагалі хитрих, несовісних людей.
Єпархія — окру̀га, в якій справами церковними порядкує єпископ (архиєрей). Єпархія звичайно буває на цілу губернію.
Єпископ — той, хто править цілою єпархією, окру̀гою; архиєрей.
Єретик — той, хто вірує не так, як вчать попи найдужчої віри в краю або в державі.
Єроглїфи — знакѝ у давніх єгиптян, яких вони вживали замість буков. Єроглїфами звуть тепер таке письмо, що нічого в ньому не розбереш.
