Сторінка:Васильченко С. Чарівна Коза. Мені моє (1918).djvu/9

Цю сторінку схвалено

Тоді жінка й каже:

— Ну, то прийшов-же до нас в гості, мій брат найменший. Потім пішла й вивела брата.

Дуже радий був Чорний Орел своєму гостеві, вітав його, як рідного, жити в себе оставляв. Княженко жити не остався, — погостював у нього тиждень, та й виряжається другу сестру одвідати. Розказав йому Чорний Орел шлях до свого брата, дав коня й зброю. Попрощався Княженко та й поїхав. Тільки виїхав він у степ, коли на дорогу вибігла Коза, та й не пускає їхати далі.

 
 

Кінь хоче її обминути, а вона не дає. Зняв Княженко рушницю, стрельнув на неї: