— Згадайте, що батько заповідав нам, умираючи. Треба оддати.
Шкода було за сестрами, та не хотілось і батькової волі ламати. Оддали.
Поїхали три сестри з Орлами, та й вісти не шлють.
Зажурилися брати.
— Занапастили, кажуть, ми своїх сестер, світ їм повязали на чужині.
Далі старші брати почали нападатися на меншого.
— Це через тебе! — кажуть. Гризуть та й гризуть йому голову. Тяжко стало йому жити з ними. Взяв він та й пішов од них, куди очі бачать.
Довго мандрував він світами, поки вийшов на степ. На тому степу трава до пояса, а скоту пасеться — й краю не видно. Підійшов він до чабанів розпитує:
— Чиї це степи, чий скот на них пасеться?
— Все це, — кажуть — Чорного Орла.
— А сам він далеко? — питає: мені треба до нього.
— Дорога не близенька. Потім стали розказувать…
