Сторінка:Васильченко С. Чарівна Коза. Мені моє (1918).djvu/19

— Зажди; хоч побачимось.

А той до нього 

— Збий свого людоїда, тоді підожду.

Як вихне кривенький коник ногами — полетів з нього Велетень за гори. Упав на каміння, та й на смерть розбився.

Тоді передній коник стишився, піджидає свого кривого брата.

Приїхали вони до дому до Чарівної Кози, та й стали жити, як перше жили.

А рабенькі коники служили по правді.