Цю сторінку схвалено
Сьомої неділі вертається мати з гостей. Як побачила, ударилась об поли руками.
Був у неї камінчик такий: приклала його до грудей мертвого Княженка, то він і ожив. Почала його мати докоряти:
— Чи не казала, чи не наказувала: не одмикати теї комори! — Іди ж мені тепер, шукай моєї дочки!
Пішов.
***
Довго ходив світами Княженко, людей стрівав, питався, де Велетень живе. Знайшов таки. Як поїхав Велетень з дому, пішов Княженко в його будинки. А Чарівниця Коза там уже за господиню. Став Княженко її умовляти, щоб тікала з ним.
— Рада-б я тікати з тобою, коли-ж все одно він дожене нас. Тоді убє й тебе й мене.
Княженко й каже:
— Буде він по обіді довго спати, кінь мій як вітер літає: ми далеко заїдемо, поки він встане.
