стане гримати. Тоді ти, немов злякавшись, перехили ввесь глек, — перстень і впаде. Як стане панна питати, де ти його взяла, тоді ти про нас і розкажи.
Дівчина погодилась. Прийшла в будинок та, як направляв її Княженко, так і робить: злила води старшій і середульшій, як слід, а до меншої прийшла та й ллє по каплі.
— Чого ти цідиш так, лий доладу! — звеліла їй панна.
А та немов злякалась та тоді бурх всю воду з глека! — а перстень тільки — брязь!.. Панна вхопила той перстень, придивляється та й питає:
— А де це ти взяла цього персня?
Дівчина розказала все: сидять на березі чотири лицарі, один дав їй цей перстень і направив отак зробити.
Гукнула панна своїх сестер і розказала їм. Всі догадалися, що між тими лицарями єсть Княженко. Тоді й кажуть дівчині:
— Іди-ж ти та скажи тим лицарям, щоб їхали вони найматись до нашого князя служити у військо.
Дівчина побігла знов на беріг і переказала їм все, що звеліли панни.
А баба увійшла в князя у велику шану й повагу. Князь зодягав її в шовки та в оксамити, садовив за свій стіл їсти, оддав їй до рук усе своє хазяйство. Вийшла вона на рундук гуляти, дивиться — їдуть повз будинок чотири лицарі. Коні воронії, а зброя так і сяє.
