чи мертвий. Тоді йдемо й беремо. Тим і годуємся.
— Научіть цьому мого товариша, а за те я дам мішок червінців.
— Добре, — кажуть, — вивчимо.
Оддав Княженко в науку до тих людей одного товариша, дав їм мішок червінців разом з ослом, а сам поїхав з двома товаришами далі.
Їдуть вони та й їдуть, довго їдуть і заїхали в ліс ще дальше. Дивляться — сидить другий гурток людей.
— Добри-день!
— Здорові!
— Як ви зайшли сюди?
— Як зайшли, то зайшли. Ми вас не питаємо, то й вам не скажемо.
— Чим ви живете?
— Живемо ми тим, що добудемо хоч одно зерно пшеничне, та й годуємося ним. Ми з того зерна вміємо наробити всяких страв і напитків, скільки забажаєм, то вони в нас ніколи й не переводяться.
— Навчіть і мого товариша!
— А що даси?
— Мішок червінців.
— Добре, — кажуть.
Оддав в науку до тих людей Княженко другого свого товариша, мішок червінців, а з одним товаришем поїхав далі.
Їдуть та й їдуть, а ліс ще темніший, ще густіший. Аж бачать — сидить третій гурток людей.
