за дверима. Дуже пораділи вони, почали співати, танцювати; потім стали біля дверей та й просять:
— Вийди, вийди до нас, хлопче-молодче!
Тоді Левень вийшов до них і привітався.
Посадили вони його за стіл, добре шанували, ласкаво розмовляли й упрохали, щоб він жив у них.
Живе Левень у трьох довічних панн і добре йому. Панни люблять його, розважають, не знають вже, як і догодити йому. Раз вони порадились між собою та й кажуть:
— Між вашими людьми так водиться, що вони дружаться по парі. Ми три сестри, три довічні панни, не од людей народились, то нам про це байдуже. А коли ти хочеш одружитися, то вибирай із нас одну собі за жінку, а дві тоді будуть тобі, як рідні сестри.
Левень взяв собі за жінку найстаршу, а дві менші стали йому, як рідні сестри. Потім сестри й кажуть:
— Може ти занудився в гаю без людей, то ми з тобою й на люди підемо. Тільки те недобре, що ми полетимо, а ти не зійдеш з нами пішки.
Тоді Левень згадав про ту шкуру, що дали йому велетні, та й каже:
— Не журіться — я теж полечу з вами.
Потім панни й кажуть:
— Шкода нам нашого будинку кидати пусткою.
Левень згадав про той ремінь, що дали йому велетні та й каже:
— Не журіться — й будинок полетить за нами.
