— Тобі-ж казано, щоб більш не плив сюди, а ти отак слухаєш? — повертай назад, бо зараз перекину!
А Левень пливе собі далі, немов і річ не до нього.
Коли розступилася хвиля, з води виринула панна. Вчепилась вона за корабель та й перекидає. Тоді Левень перескочив на другий бік корабля, уперся ногами, не пускає. Виринула панна з другого боку, знову потопити хоче кораблик, а Левень знову став на другому кінці, не дає панні потопити корабля. Розгнівалася панна, виринула на кораблик, вибирається, щоб впіймати Левня та затягти у воду. Левень тоді як гукне:
Ех, чи даром мене
Батько-мати кохали,
Оленячим мозком годували!
Та як схопив панну за руку та й з води витягає. Бачить панна не сила їй Левня подолати, вирвала свою руку та й знову у воду поринула. Тільки перстень золотий з її руки остався у Левня. Як упірнула, то більш і не виринала. Приплив Левень до берега, забрав на корабель стрільців, одягнув, нагодував та й назад до князя легенько перевіз.
Зрадів князь дуже, як побачив, що припливли вони живі, наскликав гостей багато на бенкет. Сім днів і сім ночей бенкетували гості; стали додому виряджатись. Тоді князь скликав їх докупи та й розказав про те, як Левень ріку переплив і його стрільців, що ходили голі
