Жив собі князь, і було в нього три сини та три дочки. Як став умирати, покликав князь синів і сказав їм свою волю:
— Оддайте дочок заміж за того, хто перший посватає.
Сказав та й умер. Через рік прилетіло троє Чорних Орлів сватати князівен.
— Не оддамо! — кажуть старші брати Чорним Орлам. — Завезете ви наших сестер далеко од роду, марнітимуть на чужині.
Тоді найменший брат і каже:
— Згадайте, що батько заповідав нам, умираючи. Треба оддати.
Шкода було за сестрами, та не хотілось і батькової волі ламати. Оддали.
Поїхали три сестри з Орлами та й вісти не шлють.
Зажурилися брати.
— Занапастили — кажуть — ми своїх сестер, світ їм пов'язали на чужині.
Далі старші брати почали нападатися на меншого.
— Це через тебе! — кажуть. Гризуть та й гризуть йому голову.
Тяжко стало йому жити з ними. Взяв він та й пішов од них, куди очі бачать.
