Жив собі чоловік та жінка і був у них хлопчик. Були вони бідні й жили в куцій старенькій хатинці. Вітер повіне, — то вона й гойдається — от-от перекинеться. Виліз батько з сином на хату, щоб полагодити верх, коли на трямку сидить Чорний Орел. Впіймав його батько та й каже:
— Стій-же ти, вражий орле, більш ти не будеш сюди літати та солому на моїй хаті кублити.
Тоді до хлопця:
— На, подерж, сину, а я піду візьму ножа та заріжемо.
Поліз він за ножем, а Орел і прохає хлопця:
— Пусти мене, хлопчику, ти-ж бачиш, що не яка вже моя й шкода. Пусти!
А хлопчик і одказує:
— Я-б радий тебе пустити, коли-ж батько в мене сердитий: як розлютується, то щоб і мене не зарізав.
— Не бійсь, — каже Орел, — я до цього не допущу.
Хлопчик і пустив його.
Вертається батько та до хлопця:
— А орла де дів?
— Пустив, — каже.
