Взялися робити підтримні поверхні. Робота, що вимагає пильности, уваги і важкого терпіння… Члени гуртка, що приходили вчитись і допомагати, дивились на роботу з недовір'ям і починали говорити між собою, що з цього нічого мабуть не вийде. В селі почали вже глузувати, питали то одного, то другого хлопця:
— Коли ж це ви будете вже літати?
Проходив якось Петро повз крамницю, Латка побачив його, кивав ручкою, сам п'яненький:
— Ну як? швидко ваш аероплан буде готовий? Я що-дня виглядаю…
— А вам нащо?
Латка хитро посміхнувся:
— А я думав музику найняти, щоб марша грали, як ви будете летіти…
І справді, щось таке надумав він. На майдані завжди грались діти — пасли поросят, гуси, качки… Латка гукнув їх до крамнички, щось довго гомонів з ними, сміявся, на школу показував. Після того діти завжди, коли побачать школярів, кидали гратися й починали дражнити:
— Літуни, літуни, ідуть без штанів.
Хтось навіть склав на селі вірші і пустив між люди. Чи не сам мабуть Латка:
А у нашому селі
Завелися літуни
До неба літали…
Та в болото впали…
Ні Петро, ні Матвій не звертали на це уваги, але Андрій, гарячий і гонористий, турбувався, лаявся, кулаками сварився…
