— Ваш хлопчик, здається, ходить до школи, не чули, що воно там робиться тепер?
— А що таке? — турбується селянин.
— Та, кажуть, ніби вже такі стали учені що аероплани будують, літати збираються…
— Аероплани? Школярі? — дивується селянин.
— Як-же, як-же, роблять аероплан. Чемберлена воювати збираються!.. — Далі Латко сумно хитає головою: — Була колись школа, — діло було. А тепер… — махнув рукою.
— І що-ж вийде щось із того, що ото вони аероплана надумали? — питав зацікавлений селянин.
— Та куди там! разі ето мисленно, щоб якіїсь сопляки такоє дєло здєлали. Очі одводять, що от, мовляв, яка у нас наука у школах. Всього вміють, все знають, що на небі і на землі й під землею… а на справді… Охо-хо…
Входять люди, дослухаються. Латка не поспішає їм продавати і помалу в крамниці набивається повно людей. І починається;
— Таки й правда: яка тепер школа, які тепер учителі… Ось мій п'ятий рік ходить, а що толку, одна розпуста. На святках якось пристав батюшка, питає: „скажи, мальчик, знаєш тропар Хрещенію“, а він йому й пече:
Раз в крещенский вечерок
Дєвушки гадали…
А Латка додає, а Латка допікає:
— Встане, не молиться, пообідає — лоба не перехрестить… Аероплани, моноплани, чорто-
