Проти школи через майдан стояла крамничка з вивіскою. „Бакалѣйная торговля М. П. Латкина“. Крамар Михайло Латка, маленький чоловічок зі злими зеленкуватими очима, часто стояв на порозі своєї крамниці і приглядався до школярського заняття, яке що-дня гуло з ранку до вечора в школі й коло школи. Латка всією душею ненавидів цю нову школу. Ненавидів він її за „безбожництво“, за нові порядки, за „мужицьку мову“, а особливо за кооперативну крамничку, яку заснував при школі гурток учнів. Кооперацїї боявся він як вогню і часом цілими ночами не спав, гадаючи, що з ним буде, коли кооперативний рух охопить село. А розмови про кооперацію із школи справді переходили в село, між дорослих, і більш активні селяни вже гуртували потроху коло цієї думки инших. Латка був певний, що це все йде од школи, і при всякій нагоді ганив її перед селянами, як тільки міг.
Він завжди знав, що робиться в школі і що-дня розмовляв про неї з покупцями, що заходили до нього в крамничку купувати. Довідався він і про авіяційний гурток. Він не йняв віри, щоб із нього щось вийшло, і сподівався, що отут-то він найбільше посміється з школи. Одважує він що-небудь покупцеві, а сам з-підлоб'я озирає його, що воно за людина. Звірившися, що людина плоха і темна, він і починає стиха:
