Сторінка:Васильченко С. Повна збірка творів. Том 4 (1929).pdf/103

доли до справи — особливо з менших. Щиро взялися до роботи тільки троє: Петро, Андрій і Матвій, і на них покладав усі надії Петро Михайлович. Та ще Марійка так захопилася думкою про маленьку машину, яка буде літати, що не пошкодувала свого намистечка, оддавши з нього буслинку для упорного підшипника. Ті, що взялися до роботи, особливо піонери, виявили жваву колективну ініціятиву: хто ніс матеріял, хто їздив до Київа, коли що треба, хто ввесь час сидів у майстерні і т. ин. Молоді авіятори, обміркувавши справу, постановили: — вибрати одповідальних членів, які будуть робити моделю, — всі-ж останні можуть не завжди бувати при роботі, але в курсі роботи мусять бути всі. Взялись за роботу ті-ж таки троє: Петро, Андрій і Матвій. Згодом пристала до них і Оксана. Морочились із планом довгенько. Не можна сказати, щоб засвоїли його як слід, але всіх брала нетерплячка, щоб як швидше взятися до роботи, і Петро Михайлович, зрештою, згодився в тій надії, що в процесі роботи деякі малозрозумілі деталі будуть вияснені краще. Майстерня зразу поживішала. До роботи! У відповідальних майстрів аж серце забилося: чи вийде-ж що з їхньої роботи, чи не осоромлять себе? Бо вже про їхній замір говорили не тільки в школі, почали говорити й на селі. Хтось пускав уже на гурток злі й глузливі жарт: „наші завіятори плетуть із лози аероплан, щоб летіти на місяць“… Гадали, хто-б же це? А ті, що слухали доповідь про авіяцію, сперечалися з ними, розвіювали пльотки та нерозумні вигадки.