— Ну, побачимо, а тимчасом я все-ж таки попереджаю: робота має бути довга і серйозна — хто не почуває в собі досить для цього сили, хто не надіється на себе, — краще завчасу одмовтесь, щоб потім не гальмували справи.
— Всі, всі будемо працювати! — загуло.
— Ну, усі, то й усі! Тоді зберіться сюди по обіді, — сьогодні й розпочнемо.
— Як по обіді? Зараз!
— Зараз хочете? — гаразд! Я хотів тимчасом дещо сам переглянути, коли-ж ваша така охота, — почнемо зараз.
Посідали так, щоб усім було зручно.
— От це буде перша спроба — побачимо, які ми будемо в серйозній праці. Ну, візьмемось до цієї риби. Петро Михайлович розправив план на столі, всі щільно обсіли його, приготувались. Почали. Петро Михайлович взяв у руки олівець і почав поясняти план:
— Оце має бути ряма, або фюзеляж… Чуєте: фю-зе-ляж… До нього прироблюють всі инші частини аероплану. А це — крила, або підтримні поверхні. Аероплан так, як і паперовий змій, тримається в повітрі через те, що повітря тисне на ці його поверхні; отже ці поверхні мають бути як найлегші, а разом із тим і міцні… Ми зробимо поверхню з однієї суцільної дощечки, або з оцих брусків. Вони звуться лонжеронами.
— Як, Миколо, звуться ці брусочки? — раптом звернувся до малого Миколи усміхаючись Петро Михайлович.
Микола на той час позіхав.
— Ло… лоро…
